Думаю, багато хто з українців задавав собі питання: а що, лише спікер Палати представників Конгресу США має владу ставити законопроєкти на голосування?
Уточнив в американському законодавстві й можу сказати: ні, не лише спікер. Але альтернатива — дуже складна процедура, яка успішно застосовувалася лише ТРИЧІ за останні 30 років. Читати далі
Ось шматок з одного мого недавнього листа. Ніц особливого й дуже особистого — просто в кількох реченнях сформулював велику зміну в своєму зацікавленні історією:
In fact, this full-scale war has already reinforced my interest in the 19th and 20th centuries history – before that, as a historian, I was mainly interested in the early modern period. […] But now I’ve begun to understand, that the most profound history (both in the terms of the philosophical manifestation and the availability of sources) is the history of the late modern period. And if you want to try to understand the phenomenon of human, you must actively study the late modern history in particular. And I must say that my acquaintance with you and our work has become yet another factor strengthening my interest in the history of the 20th century. I am singly grateful to you for this.
Я багато розповсюджував “зраду” за ці 2 роки?
0 разів — навіть у особистих розмовах із близькими.
Я багато критикував нинішню владу?
Публічно — 0 разів, і навіть непублічно, коли все-таки критикував, то м’яко. А більше — захищав від критики пропорошенківської рідні й часом — відвертих порохосектантів серед старих знайомих.
Це буде перший раз. І одразу дуже радикальний. Читати далі
Проглянув 70-сторінкові вижимки з гарно сформульованого й ґрунтовного грудневого опитування Harvard/Harris. І в контексті інших опитувань тепер маю такі очікування (якщо раптом тренди таки не зміняться): Читати далі
Коли мені гидко від одного слова “Бог”? Дивне питання від прихильника цього феномена на три букви, але ось помітив таке за собою. Трапляється це, коли прогортаю коментарі під якимось гарним музичним виконанням на ютюбі й бачу там купки російських слів. Читати далі
У моїх колах спілкування (право-ліберальних, ліво-ліберальних і помірно консервативних) завше було багато підтримки Ізраїлю і 0 емпатії до палестинців. Коли років 10 тому я глибше поцікавився історією конфлікту, то став відверто говорити, що там все неоднозначно й стартували саме євреї. Читати далі
Коли Америка нас кине остаточно, а Європа очікувано всреться, й усім стане ще важче, в українців, сподіваюся, врешті зникнуть рудиментарні ілюзії стосовно всіляких “гарантій” іноземних держав/організацій. І після того, сподіваюся, сили нації будуть кинуті на здобуття ЄДИНОЇ справжньої гарантії в цьому світі — ядерної зброї. Читати далі
Дуже толкова колонка Дикого про те, що нам пора починати лякати Захід (в першу чергу — США) наслідками зливання ними України, яке вони, можливо, готують: https://www.pravda.com.ua/columns/2023/07/2/7409487/
Прочитав згадану Диким колонку світила демократів Томаса Фрідмана на НЙТ “What Happens to Putin Now”, яку він закінчує так:
“If he [Putin] wins, the Russian people lose. But if he loses and his successor is disorder, the whole world loses.”
Тобто тричі пулітцерівський демократ у головному рупорі лівих лібералів США робить публічно те, чого публічно не роблять навіть б/м пристойні трампісти (!): відверто агітує за перемогу Путіна у війні проти нас (NB: нас у його схемі просто нема).
Читати даліДо списку вношу всі значні за обсягом твори й збірники, які повністю прочитав за рік (читаних не до кінця значно більше), не беручи до уваги, – читав їх вперше чи перечитував вкотре. Оцінюю прочитане за суб’єктивним принципом справленого на мене враження. Користуюся при цьому непропорційно позитивною шкалою Goodreads, де всі відтінки негативу фактично вміщено в одну оцінку: “1” – не сподобалося, “2” – нейтрально, “3” – загалом сподобалося, “4” – дуже сподобалося, “5” – чудово. Книжки записую мовою прочитання. Курсивом позначаю аудіокниги, напівжирним – твори, що вплинули на мене найсильніше.
Список-2022
Підсумки-2022 Читати далі
Судячи з ненависті єрмаківських тг- помийок до Арестовича, його вже давно не празнували в Офісі президента. Думаю, він сам рішив іти у вільне плавання, просто скориставшись гучним непорозумінням.
Очікував би, що він намагатиметься конвертувати новонабуту велику популярність у власний політпроєкт. Яким стане цей проєкт хтозна — його може нахилити в різні боки (теоретично колись — навіть у бік Кремля, але сумнівно з багатьох причин). Та наразі його платформа антикремлівська і антиросійська в державному сенсі, але проросійська в культурно-цивілізаційному сенсі. Читати далі
Горище Вільнодума 