Мікро-маніфест щодо ЛГБТ. Моя вільнодумна позиція

  • Я не є прихильником ЛГБТ-шлюбів, хоча й підтримую розширення прав цих людей і необхідність визнання державою їхніх сімейних союзів. Поза тим як християнин вважаю сам гомосексуальний акт гріхом (тобто тим, що суперечить божественній волі), не вважаючи гріховною саму цю орієнтацію. Сприймаю таке як секс поза шлюбом – нічого страшного для суспільства, але все-таки неправильно з точки зору божественних приписів. Це моя особиста думка (до того ж дискусійна навіть для мене самого), тож до громадських справ я її точно не вношу. Її можуть дотримуватися чи не дотримуватися якісь окремі релігійні групи і тут не має бути примусу в питаннях свободи совісті. Держава не зобов’язана зважати на таку категорію як “гріх”, її задача – підтримка правопорядку в суспільстві, а не релігійні чи філософські повчання. Окремо підкреслю, що, читаючи історичні джерела й роботи істориків, особисто відчуваю велику гіркоту через віки утисків наших гомосексуальних сестер і братів (як і через утиски супердискримінованої тисячоліттями більшини – жіноцтва).
  • Сам термін “гендер” в сучасному його значенні статевої ідентичності здається мені вкрай суперечливим. Уповні ймовірно, що суто філософськи це є зайва сутність. Але, можливо, він і має право на існування, та до його визначення й використання сучасними активістами в мене – великі питання. Можна казати “психічна стать”, “соціальна стать” тощо, не запроваджуючи поняття, яке розмиває двостатеву природну систему. Це – поле для дискусій, в першу чергу – філософських. Тому тут зовсім неприпустимо нав’язувати якусь теорію з гуманітарних (NB!) наук як єдино вірну.
  • Отже я відмовляюся розуміти статеву ідентичність як щось суто соціальне й значно відділене від людської біології, тож виступаю категорично проти практики визначення статі суто за самоідентифікацією. Вважаю, що стать (і навіть її соціально-психологічна складова) – не якась просто чергова ідентичність, але й дещо більше.
  • Відверто насторожено ставлюся до ініціатив, які нищать свободу слова на догоду політичній коректності. Зокрема – до законів, що прирівнюють до мови ненависті (криміналізують) відмову звертатися до людини з використанням обраного нею для себе займенника. Схожим чином може бути потрактований канадський білль C-16, 2016.
  • Тож я відмовляюся визнавати, наприклад, чоловіка жінкою лише тому, що він заявляє, що “відчуває себе” жінкою. Ставитися як до жінки, в т.ч. звертатися відповідно, – погоджуюся виключно після проходження цією людиною відповідної хірургічної операції та гормональної терапії. Але особисто все одно матиму питання щодо того, чи є ця особа “справжньою жінкою”. Але це вже суто внутрішні й довколафілософські речі, а в громадських відносинах я згоден ставитися до прооперованих транс-людей, як до представників їхньої “нової” статі.

АЛЕ. Читати далі

Дві слові про наш томос

Українська Церква отримала томос на автокефалію.

Масштаб цієї події більшості людей у світі й в Україні, гадаю, навіть важко уявити. Скажімо, теоретично це подія десь рівня Переяславської ради 1654 року (вимушеного, але добровільного, приєднання Гетьманщини до Московщини на правах широкої автономії). Або, можливо, навіть – рівня розпаду Радянського Союзу наприкінці минулого століття… Втім в наш час, коли вага релігії в українському суспільстві значно зменшилася з давніших часів, цю подію вже важко назвати аж настільки грандіозною, як той-таки розпад СРСР… Та це не відміняє факту, що 6 січня 2019 року віднині є однією з НАЙБІЛЬШИХ ДАТ в історії України. Читати далі

Хор

Вчера около 12 часов дня, переходя улицу Почайнинскую возле Ильинской церкви, я услышал пение церковного хора. Обычно я не обращаю внимания на подобное, особенно учитывая, что этот довольно своеобразный приход Московского патриархата (облюбованный картонно-православными политиками) не вызывает у меня особо теплых чувств. Но сегодня я не просто обратил внимание на пение, но, прислушавшись, остановился – пели нелитургийный гимн «Агни Парфене». Византийским распевом на греческом языке (хотя существует и церковнославянский перевод). Это один из моих любимых хоралов восточной христианской традиции, который я как-то совсем не ожидал услышать вот так вот между делом в «гламурной» киевской церкви.

Я стоял посреди сквера перед бетонным корпусом Могилянки и слушал звуки, доносившиеся из церковного громкоговорителя, заботливо закрепленного на ёлке. Смотрел на машины-сугробы, на ветки деревьев под толстым слоем снега, на украшения приходской йолки и неукрашенное суровое небо… И тут на мгновение меня как бы не стало – всё окружающее будто бы воспринималось, но это было именно «будто бы». Всё, в обычном состоянии воспринимаемое чувствами, просто БЫЛО, занимало пространство, бытийствовало здесь и сейчас, а я… Не знаю даже уместно ли говорить «я»? Во что превратилось моё «я»? Было ли оно? Существовало ли? В какой форме? Ведь собственный образ тоже воспринимался со стороны: нелепая одутловатая фигура в синей куртке и чёрной шапке со старым рюкзаком и суетливыми мыслями просто стоит посреди сквера. Надо сказать, что как реалист я давно привык испытывать отвращение к себе во время обычных «приступов объективного оценивания» (я не обольщаюсь по поводу людей в принципе, и уж конечно – по поводу единственного, кого знаю лучше всего). Но в этот раз не было даже отвращения к себе – просто констатация, наблюдение, без эмоций. Так называемый я – просто ещё один объект действительности – как снег, небо или ёлка со славящим Деву Марию громкоговорителем. Всё как бы было, но его в некотором смысле и не было. Впрочем, кто-то ведь наблюдал всё это… Да, непросто такое формулировать. Читати далі

Дінія: мусульманська альтернатива Індії

Оце цікаво: Дінія. Виявляється, був такий альтернативний проект організації Індійського субконтиненту на користь тамтешніх мусульман. Його автором був панджабець Choudhry Rahmat Ali, який розраховував на підтримку «Дінії» не лише мусульманами, але і християнами, сикхами, буддистами, зороастрійцями та індуїстськими недоторканими.

Dinia project
Проект Дінії від Choudhry Rahmat Ali. Джерело: shelleys.demon.co.uk

На мапі зеленим кольором позначено землі Індії, які автор «Дінії» вважав ісламськими. [Тільки чого Хайдарабад він рішив зробити Османістаном?]
Читати далі

Релігія в Україні – сучасний стан. Інфографіка

Тижні зо два тому було оприлюднено цікаве соцопитування на замовлення МЦПД щодо релігійного зрізу українського суспільства і ставлення до церкви. На жаль до людей, що приймають рішення в МЦПД, поки що не дійшла світла думка, що результати досліджень — для наочності і легкості поширення — необхідно переробляти в інфографіку (у них в pdf-файлі — текст і таблиці). Тож я вирішив власноруч зробити інфографіку за цікавими особисто мені показниками цього дослідження. Для цього використав симпатичний веб-сервіс Piktochart. Ось що вийшло:

Religion Poll Ukraine, 2015.01

Запрошую усіх, кому це цікаво, зберігати для себе і вільно поширювати цю інфографіку.

Коран и Сунна: вопрос аналогов в Христианстве

Годами не мог понять, чему бы наиболее корректно уподобить исламские Коран и Сунну в Христианстве. Дежурный вариант был: Коран ~ Писание, Сунна ~ Предание. Но слишком многое не сходилось в таких аналогиях. А вот сегодня у пана Харуна Сидорова увидел такое уподобление: Коран ~ Иисус-Логос, Сунна ~ Евангелие. Сначала показалось немного вычурно, но потом понял, что действительно очень метко это, подходит хорошо. Впрочем, остаются еще вопросы: об аналогах Ветхого Завета, не-евангельской части Нового, Предания (писаний Отцов Церкви), если таковые аналоги имеются. Интересно. Нужно дальше изучать и думать.

NB! При таком подходе действительно получается, что взаимоотношение между суннизмом и шиизмом в исламе не подобны взаимоотношениям между Католичеством, Православием и Протестантизмом в Христианстве. Мейнстримным исламом тогда является лишь суннизм, а шииты подобны христианским гностикам или мормонам (у которых свои варианты Евангелий или значительные дополнения к ним).

Переслідування християн: 7 країн, де вони складають більшість

Трохи повивчав World Watch List по переслідуванню християн в 2014 р. від міжнародної христ. організації Open Doors.

christian persecution
Зображення: opendoorsusa.org

Вирішив звернути особливу увагу на країни, де християни становлять більшість чи близько половини населення, але все одно зазнають переслідувань.

Сумую проаналізовану інформацію:

  • Нігерія, 10-е місце за суворістю переслідувань. Кількість християн за різними джерелами – 40-50%, мусульман – 40-50%, язичників – 5-10%. . Ісламістські повстанці Боко Харам вбили з осені 2013-го по осінь 2014-го більше 4000 християн і атакували близько 1000 церков; також християни піддаються тиску і з боку місцевих властей в Північній Нігерії (в північних штатах запроваджено шаріат).
  • ЦАР, 17-е місце. Християн – 50-80%, мусульман – 15%, язичників – 5-35%. В ході громадянської війни, що триває, владу захопила коаліція мусульманських повстанських груп Селека. Протягом 2014 р. представники Селеки вчиняли численні напади на християн і язичників, вбиваючи, ґвалтуючи, грабуючи і захоплюючи будівлі. В результаті нападів, загинули сотні беззбройних християн. Християни з язичникам створили повстанську групу Анті-балака, яка воює із мусульманською владою, окремі представники цього руху почали вбивати беззбройних мусульман в якості помсти.
  • Кенія, 19-е місце. Християн – 83%, мусульман – 11%, язичників – 1,5%, інших – 1,5%, нерелігійних – 2,5%. Християн переслідують і вбивають місцеві і сомалійські ісламістські повстанці, загинуло більше 100 християн. Також відмічаються все частіші випадки переслідування окремих релігійних громад з боку влади Кенії.
  • Ефіопія, 22-е місце. Християн – 63%, мусульман – 34%, язичників – 3%. Християн переслідують ісламські фундаменталісти, особливо серйозних переслідування від ісламістів зазнають новонавернені екс-мусульмани. Влада Ефіопії утискає свободу совісті і свободу зібрань, переслідуючи переважно протестантів (19% населення).
  • Танзанія, 33-е місце. Християн – 30 чи 60% за різними даними (CIA vs Pew), мусульман – 35%, язичники – 2 чи 35% (Pew vs CIA). Ісламські радикали використовують Занзібар як трамплін для розповсюдження свого впливу на ін. землі Танзанії. На Занзібарі нечисленних християн жорстко переслідують, зафіксовані випадки розправ і убивств на релігійному ґрунті, на узбережжі материкової Танзанії ісламісти переслідують не лише новонавернених до Християнства екс-мусульман, але усіх християнських вірян.
  • Колумбія, 35-е місце. Християн – 90%, нерелігійних віруючих – 3,5%, інших – 1%, невіруючих – 5%. Колумбійські нарко-картелі, включно із лівими повстанцями FARC, переслідують і вбивають церковних служителів і християнських активістів, які критикують наркобізнес і організовують різні соціальні ініціативи. Новонавернені християни з індіанських племен зазнають утисків з боку індіанців-язичників.
  • Мексика, 38-е місце (в списку – вперше за 3 роки). Християн – 93%, нерелігійних віруючих – 3%, невіруючих – 5%. Нарко-картелі та інші орг. злочинні групи займаються рекетом, вимагаючи гроші від церков, також вони переслідують і вбивають християнських служителів і активістів, які критикують наркобізнес і створюють реабілітаційні програми. В штаті Чіапас індіанці-християни зазнають серйозних утисків від індіанців-язичників, які навіть змушують християни полишати свої домівки.

Підсумок:

  • християн переслідують в 7 країнах, де вони складають абсолютну чи відносну більшість;
  • в 5 із 7 цих країн найбільші утиски послідовників Христа вчиняють мусульмани;
  • в 4 із 7 таких країн певні переслідування провадить центральна чи місцева влада;
  • в 2 із 7 цих країн християн переслідують організовані злочинні угрупування.

Дороги и тропки европейской философии

Тексты Кирилла Кобрина мне подчас тяжело воспринимать — манера мысли несколько раздражает (не слова, со словом у него отлично). Но все-таки читаю нередко его рассуждения вокруг радио-бесед Пятигорского (самого-то А.М.П. я воспринимаю легко и с удовольствием). И это мое упорство нередко вознаграждается. Вот и нижеследующая метафора пути европейской философии от К. Кобрина мне кажется просто удивительно меткой и звонкой:

Христианскую теологию можно сравнить с сетью прямых, удобных древнеримских дорог, отлично приспособленных для перемещения большого количества людей и грузов. Тем не менее, начиная с последней трети девятнадцатого столетия, самые тонкие и одаренные путешественники принялись спрыгивать с этих дорог и брести каждый сам по себе кривыми и довольно грязными тропками. Много за ними не последовало – тропки не для того. Но дезертирство лучших сказалось на исчезновении желания масс двигаться куда-то вообще. Почти все остались дома – читать в газетах и журналах сводки об индивидуальных турах к истине.

Источник

Напівісторика пост святковий

Здав другу сесію (третю, якщо рахувати настановчу). Я тепер вже “наполовину дипломований” історик. За свою курсову по історіографії гусизму отримав “відмінно”. Та й фактично всі предмети здав на “відмінно”, окрім, можливо, одного, де був конфлікт з викладачем-хамом (і досі не відомо, що там за оцінка).

Курсову з Нової історії країн Європи і Америки писатиму на тему “Промисловий переворот в Англії: економічні та соціальні наслідки”. Але її ще треба буде конкретизувати із науковим керівником.

Після свят маю ще пройти важливу маніпуляцію в лікарні і сподіваюсь бути вже повністю на ногах (поки я ще ходити і стояти довго не можу). Поки перечитую жж та рсс ленти. Такі от справи.

***
До речі, — про свята. Під час останнього УЗД, яке проводили одразу обидва хірурги, — дізнаюся, що зроблять оту маніпуляцію після свят. Я кажу, мол, після яких свят — Пасхи чи майськіх? А молодший (прізвище закінчується на “-ук”) каже: “Майські — хіба то свята?”. Старший (прізвище — на “-ак”): “Ага, то так — вихідні”… :-) Як-то кажуть: слава Йсу! З близькими святами усіх.


***
Сьогодні наша староста під час доповіді по історії гімну України несподівано увімкнула його, так би мовити, ex cathedra. Група встала і співала (хоча там є і не надто лояльні пасажири).

Пахнет ладаном так хорошо

Оказывается есть такая прекрасная группа как АНСАМБЛЬ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ И МАТЬ СЫРА ЗЕМЛЯ. Обнаружил via igor_vishnjakov@LJ via iris_sibirica@LJ.

Предлагаю к прослушиванию их песню “По православным мечетям Твери“. Там есть и Рамадан, и Зиг хайль, и горящий Израиль, и Михаил Красно Солнышко Круг:

Жгите ладан ишо и ишо!

Вот картинки православные, которые как раз сегодня надыбал в Сети (первая — оттуда же, откуда и музыка, а вторая — не помню):