Grimes: музика міста майбутнього, знахідка року

Я люблю великі міста і люблю їхню музику — композиції, які в душі викликають специфічний настрій і мрії-марева великого міста. В 2015-му я вже писав про «музику міста» — то був пост про Kайзу, яку я тоді справедливо назвав «відкриття останнього часу в сучасній музиці». Але в останні тижні серпня я познайомився з творчістю іншої молодої сучасної музикантки, яка стала для мене новим захопливим відкриттям. Мова йде про Grimes, яка, до речі, також є канадійкою.

І, здається, саме цю чарівну шепеляву «замазурку» (grime з англ. — шось типу сажі, в’їдливого бруду) я можу вважати найбільшою для мене музичною знахідкою цього року. Та ба — може навіть кількох років… Кайза дуже гарна, але в ній забагато ностальгічного, а Ґраймс для мене — шось абсолютно нове, легке фантазійне звучання майбутнього (і фантастичного і пост-апокаліптичного), містична-містова позазмістова музика майбутнього. Звісно, вона — прекрасна…

Вона, до речі, відверто заїжджає по азійсько-урбаністичній тематиці, це навіть у мелодіях чутно. І це мені дуже симпатично, бо, як вже казав, мені близька вонг-карваївська естетика азійського міста-вулика. Ще я почитую її блог на Тамблері — вона знаходить багато незвичайної музики, і взагалі мені подобається.

Зі здивуванням читав у вікі спроби систематизувати і розкласти по «жанрах» цю музику… Не розумію, нащо це робити: ну в загальних рисах можна сказати, шо це є легка електронна музика (хоча ось для мене ВСЕ, шо мені подобається — умовний «рок-н-рол»). А який напрямок? «Стиль Ґраймс». Досить. [Взагалі мені здається шо пристрасть навішувати ярлички — певна побочка нашої раціональної свідомости, яку треба дещо стримувати, а не потурати їй.]

P.S.

У мене останніми роками забавно виходить із музичними відкриттями — усі вони — молоді співачки з домініонів Британської імперії: Kimbra та Princess Chelsea — з Нової Зеландії, а тепер Kiesza та Grimes — з Канади. До речі, поки писав пост, дізнався, шо Ґраймс за походженням — не просто канадійка, а квебекуа, і не просто, а з українським корінням (бабуся-українка). Ну, то таке, але теж дуже мило.

Kiesza: музыка Города

Открытием последнего времени в современной музыке для меня стала канадская певица Kiesza. Её мне порекомендовал YouTube — он настырно предлагал послушать её хит “Hideaway”, но я все как-то избегал этого, пока наконец не решился. Не пожалел.

Давно не слышал чего-либо более заряжающего и мечтательного одновременно. Сегодня я прослушал целую подборку песен этой забавной канадки и среди них не встретил и одной, которая бы мне не понравилась (у меня такое приятие целой подборки какого-то исполнителя редко случается — в осн. слушаю отдельные песни). Это такой классный хаус с хорошим вокалом — живой привет из 90-х, но без ностальгической вторичности, т.е. тема реально новая.

Лично мне такая музыка навевает трудноописуемое настроение — эдакое захватывающее дух ощущение таинственного современного технологичного, но малость запущенного, Большого Города — с огромными живописными промзонами и окраинами, где чувствуется 8-битно-игровое веяние как из прошлого (80-х), так и из недалекого будущего. При этом Город этот легко представляется как западным, так и азиатским. Что дополнительно приятно, ибо азиатские города вроде Гонконга, Джорджтауна или Сингапура — это моя заветная мечта (Вонг Карвай, наверное, — самый любимый режиссер).

Добавляет такого настроения и отличный урбанистическо-промзонный клип, снимавшийся в нью-йоркском Бруклине. Эх, Нью-Йорк… Это, кстати, — еще одна моя заветная мечта. Я когда играл в GTA4, то облазил тамошний Либерти-Сити (игровой эвфемизм для НЙ) вдоль и поперек — разные промзоны, порты, стройки, известные мосты, парки, и все эти маленькие токио, китаи, кореи, ямайки, одессы, гарлемы, бронксы, квинсы, стейтен-айленды и т.д. Я бродил там по разным домам, заходил в бары, дворики и парадняки каких-то домов, слушал музыку в гаражах и автомойках, забирался на крыши и краны… Я вообще столько фильмов и игры про НЙ уже видел, что, если приеду, то, кажется, буду готов целовать там землю, как некую личную Землю Обетованную — близкую и неведомую одновременно :) Короче, нет круче НЙ, а Кайза — пророк его, хехе.

В общем, я поделился мыслями, попытался поделиться ощущениями, а теперь делюсь самим клипом — может кому тоже такая музыка и урбанистическая эстетика придется по душе: