Мерхаба, генацвале! або Гамарджоба, аркадаш!

Днями дізнався, що Ердоган за походженням – лаз (лази – етнічна група грузиномовних мусульман). Якось в Грузії він заявив, що є грузином.

В країні з такою масовою ультра-націоналістичною традицією, як Туреччина, його не могли не запитати дуже конкретно про ідентичність. І він відповів, як кажуть у нас на Троєщині, по-красотє.

Відео цієї відповіді (з англ. сабами) я оце щойно знайшов: Читати далі

Дві слові про наш томос

Українська Церква отримала томос на автокефалію.

Масштаб цієї події більшості людей у світі й в Україні, гадаю, навіть важко уявити. Скажімо, теоретично це подія десь рівня Переяславської ради 1654 року (вимушеного, але добровільного, приєднання Гетьманщини до Московщини на правах широкої автономії). Або, можливо, навіть – рівня розпаду Радянського Союзу наприкінці минулого століття… Втім в наш час, коли вага релігії в українському суспільстві значно зменшилася з давніших часів, цю подію вже важко назвати аж настільки грандіозною, як той-таки розпад СРСР… Та це не відміняє факту, що 6 січня 2019 року віднині є однією з НАЙБІЛЬШИХ ДАТ в історії України. Читати далі

Книги-2016. 5 міні-відгуків: Спіноза, Воннеґут, Орвелл, Тифарет, Камю

Я не надто дисциплінований дописувач навіть для свого блогу – про останній том «Архіпелагу» написав через місяць після прочитання, а на цей момент не написав відгуки вже на 5 книг. Тому тепер я робитиму те, що колись було і думав – писатиму дуже коротенькі відгуки на ряд прочитаних книжок в одному пості. Такий от в мене компромісний підхід до дисципліни. Коротше.

«Теологічно-політичний трактат», Бенедикт Спіноза; (укр. пер., вид. «Основи», 2005).

Прочитав повністю не з першої спроби, хоча завше читалося дуже добре. З цим твором великого Спінози варто ознайомитися кожному, хто цікавиться біблеїстикою, бо це є чи не перший приклад критичного підходу до біблійних книг. Багато зі спостережень і зауважень Спінози щодо тексту Біблії є актуальними й нині. Втім є вельми спірні богословські твердження, а політична частина взагалі відверто невдала – весь цей ранньомодерний догматизм про «суспільний договір» і, отже, всевладдя держави над людиною мене реально дуже вибішував. Але любимо ми Спінозу, звісно, не за модні віяння його часу. Моя оцінка на момент прочитання – 4/5 за шкалою Goodreads – вельми сподобалось.

«Галапагос», Курт Воннеґут; (рос. пер., аудіокнига).

В цій книзі «оптимізм» Воннеґута щодо людства буквально зашкалює, хехе. Дуже суворо – про наш сумнівний технологічний розвиток, який нагло звуть «прогрес», про людство взагалі, про саму еволюцію та її вміння виправляти свої ж огріхи. Чтиво спокійне, по-своєму миле (особливо – зустрічі зі старими-добрими воннеґутівськими персонажами з багатьох інших його романів), але якесь сирувате – і ідейно і, так би мовити, літературно. Моя оцінка на момент прочитання – 3/5 за шкалою Goodreads – сподобалось.  Читати далі

Книги-2016. «Колыбель для кошки»

Кілька днів тому закінчив слухання російського перекладу книги Курта Воннеґута “Cat’s Cradle”. Отже, я за місяць прочитав 3 романи Воннеґута. Думаю, поки що досить.

Йшов цей невеличкий роман не сказати, що легко. Може того, що я зарані знав, чим приблизно там все закінчиться. Але він прийшовся вельми в тему мені до міркувань останніх років про технологічний розвиток (зокрема, про некоректність називання його «прогресом») та сумнівні перспективи людства. Ну, власне, приблизно це і є основною думкою «Колиски для кішки». Справді, мало хто з вчених розуміє відповідальність за свої відкриття і винаходи, замість того вони часто-густо інфантильно граються з природою або ж фанатично йдуть до своїх романтичних фантазмів (типу адептів штучного інтелекту).

А ще там дуже забавно – про релігію. Мабуть, тут треба сказати шось типу: автор нещадно викриває брехливу сутність релігій і т.п. Можливо і так. Але мені здається, що описаний боконізм був доволі близьким за духом самому Воннеґуту. Навіть сам згодом починаєш відчувати якусь симпатію до цього дивовижного світоглядного коктейлю: безжалісний фаталізм із додаванням солоденької побрехеньки, екзотичної новомови, «вишеньки» парного ритуалу і «парасольки» нехитрого міфу. Дуже тропічний релігійний «трунок» – те, що треба для карибського Сан-Лоренцо…

Моя оцінка на момент прочитання – 3/5 за шкалою Goodreads – сподобалося.

О статье Г. Померанца «Корни будущего»

Прочел статью Григория Померанца «Корни будущего». Хороший текст (особенно первые примерно 3/4).

Вот слова оттуда, хорошо передающие мою точку зрения касательно развития, которое часто непродуманно путают с прогрессом (и зовут всякое развитие «прогресс»):

«Развитие не хорошо (прогрессивно) и не плохо (регрессивно), оно опасно – и неизбежно».

Еще метко:

«Сейчас сознание кризиса стало модой и опошлено, как всякая мода».

Речь о всеобщем кризисе человечества, конечно. Я вообще думаю, что тот, кто хочет мыслить трезво не должен идти назло моде, как и следовать за модой, но должен не позволять моде влиять на свои мысли.

Ну, и буддизм там, конечно, встретился :) (не ожидал, но пора привыкать – мне последние годы буддизм почти везде встречается):

«Самое духовное создание китайского гения – буддизм дзэн – расцветал в эпохи хаоса, войны всех против всех, разрухи и голода. То же в Японии. Я думаю, это общий закон. Вдруг пробуждается сознание, что ничего не решится без внутренней тишины, без успокоившегося духа».

 

Дінія: мусульманська альтернатива Індії

Оце цікаво: Дінія. Виявляється, був такий альтернативний проект організації Індійського субконтиненту на користь тамтешніх мусульман. Його автором був панджабець Choudhry Rahmat Ali, який розраховував на підтримку «Дінії» не лише мусульманами, але і християнами, сикхами, буддистами, зороастрійцями та індуїстськими недоторканими.

Dinia project
Проект Дінії від Choudhry Rahmat Ali. Джерело: shelleys.demon.co.uk

На мапі зеленим кольором позначено землі Індії, які автор «Дінії» вважав ісламськими. [Тільки чого Хайдарабад він рішив зробити Османістаном?]
Читати далі

Книги-2016. «Отчего вы не буддист»

Невеличка книжка бутанського лами і режисера тибетського походження Дзонґсара Кхьєнце, яку я читав в російському перекладі, була початково написана англійською мовою і розрахована, як мені здалося, на американського читача. Власне, вона являє собою вельми доступний і короткий виклад буддійського вчення традиції Махаяни.

Читати далі

Хто чи що заважає мусульманину приймати західні цінності

Прочитав колонку мусульманина, професора Хаміда Дабаші «Je suis мусульманин», в якій автор пред’являє претензії Обамі і Камерону, що вони буцім відмовляють йому у праві поділяти західні цінності свободи і рівноправ’я, залишаючись мусульманином.

Дивно таке читати, їй-богу! Чи хтось цьому панові заважає поділяти цінності гуманізму? Це б він краще попитав своєї релігії, чи дозволяє вона йому поділяти західні цінності? Наскільки я знаю, — з цим в ісламі є проблеми… От з цього і треба починати, а не з емоцій, які призводять до логічних помилок, а ті, в свою чергу, призводять до безпідставних претензій.

Я терпимо ставлюся до нерадикальних мусульман (навіть — до поміркованих ісламістів, які не намагаються силувати оточуючих), але мушу констатувати, що іслам як релігія є досить далеким від раціональних гуманістичних цінностей (як на мене, — помітно дальше християнства, чому — окрема тема). Певен, що й більшість щирих і свідомих мусульман погодяться з тим, що традиційні ісламські цінності значною частиною несумісні зі світськими цінностями гуманізму. Бо так є.

Якщо люди хочуть поділяти гуманістичні цінності, залишаючись мусульманами, їм потрібно сильно переосмислити свою релігію. І взагалі — підхід до релігії. Я певен, що якісь реформовані мусульмани можуть, зберігаючи віру в Єдиного Бога і своїх пророків, повністю поділяти ключові гуманістичні раціональні цінності. Але от від шаріату треба буде відмовитися та й в Корані треба буде багато що переосмислити як сугубо історичне (наприклад, другостортність жінки закріплена в Корані, на жаль).

Можливо, пан професор якраз і належить до таких реформованих мусульман, але чого тоді не підкреслює цей принциповий момент, а натомість навпаки — говорить від імені всих мусульман? Насправді ніхто, крім його релігії (тобто насправді — його самого), не забороняє проф. Дабаші поділяти ті чи інші цінності.

Релігія в Україні – сучасний стан. Інфографіка

Тижні зо два тому було оприлюднено цікаве соцопитування на замовлення МЦПД щодо релігійного зрізу українського суспільства і ставлення до церкви. На жаль до людей, що приймають рішення в МЦПД, поки що не дійшла світла думка, що результати досліджень — для наочності і легкості поширення — необхідно переробляти в інфографіку (у них в pdf-файлі — текст і таблиці). Тож я вирішив власноруч зробити інфографіку за цікавими особисто мені показниками цього дослідження. Для цього використав симпатичний веб-сервіс Piktochart. Ось що вийшло:

Religion Poll Ukraine, 2015.01

Запрошую усіх, кому це цікаво, зберігати для себе і вільно поширювати цю інфографіку.

Коран и Сунна: вопрос аналогов в Христианстве

Годами не мог понять, чему бы наиболее корректно уподобить исламские Коран и Сунну в Христианстве. Дежурный вариант был: Коран ~ Писание, Сунна ~ Предание. Но слишком многое не сходилось в таких аналогиях. А вот сегодня у пана Харуна Сидорова увидел такое уподобление: Коран ~ Иисус-Логос, Сунна ~ Евангелие. Сначала показалось немного вычурно, но потом понял, что действительно очень метко это, подходит хорошо. Впрочем, остаются еще вопросы: об аналогах Ветхого Завета, не-евангельской части Нового, Предания (писаний Отцов Церкви), если таковые аналоги имеются. Интересно. Нужно дальше изучать и думать.

NB! При таком подходе действительно получается, что взаимоотношение между суннизмом и шиизмом в исламе не подобны взаимоотношениям между Католичеством, Православием и Протестантизмом в Христианстве. Мейнстримным исламом тогда является лишь суннизм, а шииты подобны христианским гностикам или мормонам (у которых свои варианты Евангелий или значительные дополнения к ним).