Дві слові про “На Мармурових скелях” і про згадку України в післямові Юнґера

Щойно дочитав “На Мармурових скелях” Ернста Юнґера в приємному українському перекладі Євгена Поповича (“Всесвіт”, 1997). Ще більше переконався в тому, наскільки близькі мені за духом зрілі тексти Юнґера. Вони виважені, гуманістичні, життєлюбні й відчайдушно антитоталітарні. Хоча тут мені вдалося помітити й дещо чуже – нотки такого собі гностичного дуалізму… Втім добре хоч, що то не якась ідея-фікс для автора, а, швидше, – побіжна згадка.

“На Мармурових скелях” – повість-притча. І суть її вельми прозора: двоє розчарованих у війні бойових товаришів зі свого затишного скиту спостерігають, як Старший Лісничий із північних лісів веде повзучу експансію на південні луки, виноградники й міста. Владолюбний і жорстокий адепт диких хащів і ще дикіших звичаїв, він намагається спаплюжити квітучі узбережні поселення, переповнені вином, сиром, церквами й вільними вченими та поетами… Твір вийшов друком 1939 року. Все ясно, так. Однак зовсім не примітивно.

junger_
Ernst Jünger ca. 1950

Хай цей притчевий світ і дещо схематичний, але він все одно має свій шарм. Від нього віє теплом, морем і різнотрав’ям. Взагалі це одна з найбільш сонячно-літніх книг із тих, що я читав. До того ж вона відверто медитативна – читання першої частини взагалі схоже на перебирання вервиці.

Тут добре відчутно, що текст писав не лише воїн і мислитель, який багато думав про природу миру та війни, відваги й смирення, часу і вічності, але й закоханий в живий світ вчений. Бо, чесно кажучи, мені давно не доводилося так багато гуглити – хотілося і собі впізнати всі ці трави, дерева, гриби, побачити птахів, комах, звірів…

Це читання, що заколисує душу, але пробуджує розум.

P.S.
Цікаво, що в післямові автора 1972 року присутня Україна. Юнґер згадує про неї і про Литву в контексті нелегальних післявоєнних видань “Мармурових скель” за Залізною завісою. Мені це видалося дещо дивним, навіть подумалося: а чи не наплутав він щось, почувши колись про піратські переклади української і литовської ДІАСПОР? Бо такий крамольний самвидав в Україні реально важко уявити, ще й “скоро після війни”, як говорить Юнґер. Навіть і в часи “Відлиги” щось таке з’явилося б швидше в імперському центрі, ніж на периферії, яку так жорстко контролювали російські комуняки. Коротше, дуже кортіло б дізнатись, що там насправді було з цими перекладами.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s